Томос
Ти українську церкву визволив з неволі,
Пов’язані із нею край і людські долі.
Чотириста років гонимою була,
Котилися її і хрест, і голова.
В княжих часах з’явилася на світ,
До неї шлях торує людський рід.
І молиться вона вже відтепер
В колі п’ятнадцяти сестер.
Січень
Пролітав понад світами,
Опускався над містом і селом,
Щоб привітати людей із святами,
З родинами усістись за столом.
Та й дідуха занести в хату
І поводить з людьми вертеп…
В свята відлунять і Карпати,
Пісні, які співає степ.
Зима
Двері їй відчинить осінь
Й все буде так, як було досі.
Розпочне ходу у грудні.
Й вже у свята та і будні
Їй писатимуть картини
І сніги, і хуртовини.
Валерій ДІДУХ,
доцент ТДМУ